За останні три тижні мені телефонує друга людина і пропонує приєднатися до "потужної політичної команди" на вибори.
На запитання: "Які вибори?", — люди реагують спокійно, пояснюють, що скоро, ось-ось, все закінчиться. І потрібно вже зараз визначитися з командою.
Я реагую стримано, але хочеться отак взяти за руку і провести на екскурсію по бригаді.
Показати на екрані рух ворога. Ту активність, яка відбувається в 15 кілометрах від лінії зіткнення: підвезення боєприпасів, ротації. Хлопці в екіпажі іноді губляться: вразити йдучий "Урал" чи "Моталигу", що тягне гармату.
Вивезти на позиції, — щоб стиснулася задниця від ворожих дронів, яких зараз, як мух.
Просто посидіти півдня в бліндажі, — щоб відчули прильоти.
Посидіти в штабі, щоб зрозуміло, скільки всього нам не вистачає і як потрібні тут ті гроші, які йдуть на нікчемні псевдополітичні процеси у вигляді реклами.
Поговорити з реальними піхотинцями, у яких від втоми і навантаження язик плутається.
Ті, хто готуються до виборів зараз — їх про...бут. Тому що може так статися, що виборів не буде ніколи.
Зараз немає жодної передумови, щоб скоро настав мир і відбулися вибори. Жодної!
Ми не маємо нічого, крім заяв світових політиків у вигляді загальних слів. Немає жодної стратегії, жодних конкретних кроків. Ми навіть не знаємо умов того миру, якого всі так чекають. А якщо ціна буде неприпустимою?
Ми занурюємося в прокляту ілюзію виборів і миру. А ворог продовжує захоплювати наші міста і села, намагається повністю вибити нас з Торецка і Часового Яру, взяти в кільце Покровськ і увійти в Дніпропетровську область.
Ми всі стежимо за тим, що скаже хтось потужний за кордоном. А повинні стежити за словами, які говорить комбриг під Покровськом.
Ось коли гармати замовкнуть, тоді вже можна поговорити про вибори. Але не раніше!
Напевно, я б теж хотів обрати ту прокляту синю таблетку в "Матриці" і готуватися до виборів. Але, б...ь, я готуюсь до нових військових завдань, думаю, як зробити, щоб дрони пролетіли проклятий РЕБ. Б’юся, щоб вони ефективно працювали по ворожій піхоті під час штурмів ворога. Які, до речі, в напрямку Донецької області не припиняються ніколи.
Камон! Перестаньте жити майбутнім, яке може і не настати. Кожен повинен робити свою справу, концентруючись на тому, що потрібно тут і зараз — коли і де вирішується свобода і доля кожного метра нашої землі. Існує тільки сьогодні, і тільки сьогодні ми можемо або вистояти, або програти! А переговори лише зафіксують це на папері. Коли-небудь...
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.