Юлія Жовтяк, Служба зайнятості: Для тих, хто працює руками, готові платити 100 тисяч гривень і більше.

Про суттєві перекоси на ринку праці під час війни, ситуацію з неформальною зайнятістю, величезні зарплати та дефіцит кадрів, працевлаштування ветеранів, інвалідів та пенсіонерів, про жіноче обличчя чоловічих професій і умови повернення біженців – в інтерв'ю директора Державної служби зайнятості Юлії Жовтяк для РБК-Україна.

Ринок праці під час війни яскраво продемонстрував структурні диспропорції вітчизняної економіки. З одного боку, Україна отримала прогнозований результат багаторічної недалекоглядної кадрової політики, посилений викликами війни. З іншого боку, в суспільстві та державі нарешті прийшло усвідомлення необхідності кардинальних змін на ринку праці, без яких українська економіка приречена плестися в хвості світової економіки.

Про те, як виглядає вітчизняний ринок праці під час війни, як змінюється кадрова політика держави, що конкретно робиться для виправлення помилок минулого, і чого чекати далі, – розповіла керівниця Державної служби зайнятості Юлія Жовтяк.

Про ринок праці під час війни

– Згідно з даними Міністерства соціальної політики України, до грудня 2024 року з близько 5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб повернулися на попередні місця проживання 29 тисяч осіб. З цих 29 тисяч: одна тисяча – повернулися на тимчасово окуповані території; 18,9 тисяч – на умовно безпечні території; 9 тисяч – на території можливих бойових дій. Одна з причин повернення – труднощі з оплатою житла на підконтрольних Україні територіях. Зрозуміло, що ці труднощі є похідними, зокрема, від відсутності роботи для ВПЛ. Чому так відбувається? Що в цій ситуації робить Служба зайнятості? І що буде далі?

– Повномасштабне вторгнення Росії стало викликом для кожної людини в Україні, в тому числі для державних структур. Потрібно було приймати багато критичних швидких рішень. Такого досвіду в умовах широкомасштабної збройної агресії не було ні в Україні, ні в інших країнах світу. Коли мільйони людей в Україні реєструвалися як внутрішньо переміщені особи, вони вказували, чи потребують у працевлаштуванні. Насправді багато людей серед ВПЛ – пенсійного віку, багато працюють дистанційно, а деякі переїхали разом з релокованим підприємством.

Ще на початку 2023 року ми подзвонили всім ВПЛ, які потребували працевлаштування, і запропонували свої послуги. Я не можу сказати, що до нас звернувся мільйон людей. Після цього були введені законодавчі зміни щодо порядку отримання виплат по безробіттю. Зокрема, після трьох місяців отримання соцвиплат людина повинна або працевлаштуватися, або шукати роботу, або, наприклад, взяти ваучер на навчання, тобто сприяти своєму виходу на ринок праці. Тоді я очікувала, що до Служби зайнятості прийде багато людей. Але я помилилася. До Служби звернулися не більше 100 тисяч. Хоча серед тих, хто звертався до нас, кожен третій був працевлаштований.

– Скільки людей ви подзвонили?

– Ми обдзвонили 68 тисяч осіб.

– А прийшли 100 тисяч осіб?

– Так. 100 тисяч – це загальна кількість осіб, які зареєструвалися в Службі зайнятості як ВПЛ. Загалом у 2024 році в Службі зайнятості були зареєстровані як безробітні майже 400 тисяч осіб. Через центри зайнятості по всій Україні 250 тисяч були працевлаштовані. В цілому зайнятістю були забезпечені 330 тисяч наших громадян. Що я маю на увазі? Є пряме працевлаштування, коли людина звернулася до Служби зайнятості, і ми їй знайшли роботу. А є працевлаштування через активні програми зайнятості. Зараз ми працевлаштовуємо на тимчасові, суспільно корисні роботи, такі як будівництво укріплень і фортифікацій, ремонти, пошиття амуніції тощо. Також працевлаштовуємо через видачу грантів, навчаємо, перепідготовлюємо, перекваліфіковуємо, і це також сприяє зайнятості. Люди знаходять роботу після навчання, або ж завдяки компенсаціям від Служби зайнятості для роботодавців. Загальна кількість людей, працевлаштованих безпосередньо, а також через різні програми, і становить 330 тисяч осіб.

– Відомо, що з початку повномасштабної війни кількість зареєстрованих у Службі зайнятості безробітних зменшилася в рази. Чи правда, що це пов'язано, зокрема, з небажанням чоловіків реєструватися через ризик бути мобілізованими?

– Перевірити цю версію досить складно. І це не є функцією Служби зайнятості. До повномасштабного вторгнення Служба щорічно обслуговувала близько мільйона громадян. Відповідно, майже всі ці люди отримували статус безробітного. А протягом 2024 року в Службі було зареєстровано 400 тисяч безробітних. Чому так? Причин кілька.

По-перше, велика кількість працездатного населення виїхала за кордон. Але люди, які знаходяться за кордоном, навіть маючи можливість зареєструватися в статусі безробітних, зокрема через портал "Дія", не мають права отримувати виплати.

– Тобто людям просто немає сенсу реєструватися як безробітні?

– Так. На мою думку, основна причина зменшення кількості зареєстрованих безробітних полягає в тому, що велика кількість чоловіків і жінок захищають Україну. Ця частина українців потенційно могла б бути нашою цільовою аудиторією.

Крім того, багато українців були змушені виїхати за кордон.

Ще одна причина полягає в тому, що всі військовозобов'язані при реєстрації в Службі зайнятості повинні надати військово-облікові документи. Такий підхід відповідає принципу "Працюй або воюй!". Це дійсно зменшило кількість зареєстрованих безробітних чоловіків. Якщо до повномасштабного вторгнення в структурі безробітних пропорція чоловіків і жінок традиційно становила приблизно 50 на 50, то зараз 80% – це жінки і 20% – чоловіки.

– До речі, з чим пов'язаний той факт, що частіше гранти на власну справу від Служби зайнятості