В Арктиці виявили "тривожну кнопку" Землі: вона нагрівається в 7 разів швидше, ніж інші регіони світу (відео)

В останні десятиліття вчені все частіше говорять про кліматичну кризу та її наслідки для планети. Світ уже зіткнувся з підвищеними температурами та екстремальними погодними явищами, але не всі регіони Землі нагріваються з однаковою швидкістю. Наприклад, відомо, що з 1979 року Арктика нагрівається майже в чотири рази швидше, ніж у середньому по всій земній кулі, пише Science Alert.

Шпіцберген — архіпелаг на північному сході Гренландії, який, на жаль, знаходиться на передовій змін клімату, нагріваючись у 7 разів швидше, ніж решта світу. Більше половини архіпелагу покрито льодовиками, а їх повна втрата, як вважають вчені, призвела б до підвищення рівня світового океану на 1,7 сантиметра. На щастя, цього не станеться раптово, але льодовики в Арктиці справді дуже вразливі перед нагріваючим світом.

У новому дослідженні вчені прагнули краще зрозуміти льодовики на Шпіцбергені та за його межами. Команда використовувала модель ШІ для аналізу мільйонів супутникових знімків архіпелагу, зроблених за останні чотири десятиліття. Результати команди виявили щось особливо тривожне: місцеві льодовики скорочуються швидше, ніж будь-коли.

За словами професора гляціології та спостереження за Землею в Бристольському університеті Джонатана Бамбера, вони з колегами розглянули льодовики, що стікають безпосередньо в океан. Відзначимо, що ці льодовики також відомі як ті, що "закінчуються в морі". Більшість льодовиків Шпіцбергена підпадають під цю категорію і діють як екологічний насос у фіордах, в які вони впадають, переносячи багаті поживними речовинами орську воду на поверхню океану. Раніше вчені також з'ясували, що ці льодовики здатні змінити закономірності циркуляції океану.

У місці, де льодовики зустрічаються з морем, вони в основному втрачають масу за рахунок відколу айсбергів — процесу, під час якого великі шматки льоду відокремлюються від льодовика і падають в океан. Команда вважає, що розуміння цього процесу є ключем до більш точного прогнозування майбутньої втрати маси льодовика, оскільки відкол може призвести до швидшого руху льоду всередині самого льодовика, а врешті-решт і в море.

Незважаючи на важливість цього процесу, його розуміння все ще залишалося проблемою для гляціологів, оскільки сам процес вкрай складно спостерігати, а також моделювати. За словами професора Бамбера, щоб вирішити це питання, вони з колегами використали минуле.

Раніше під час дослідження льодовиків люди ретельно вивчали супутникові фото льодовиків, щоб проаналізувати межі між льодом і океаном. Але в новій роботі вчені використали ШІ: штучний інтелект проаналізував мільйони супутникових знімків 149 льодовиків, що закінчуються в морях. Усі фото були зроблені в період з 1985 по 2023 рік — тобто відступ льодовиків був вивчений в безпрецедентному масштабі та обсязі.

Результати показують, що 91% льодовиків, які закінчуються в морі, по всьому архіпелагу значно скоротилося. З 1985 року було втрачено понад 800 км² льоду, що еквівалентно щорічній втраті 24 км² на рік.

Найбільший сплеск був зафіксований у 2016 році, коли темпи відколу удвічі зросли у відповідь на періоди екстремального потепління. У тому році на Шпіцбергені також були найдощовіші літо та осінь з 1955 року, включаючи рекордні 42 мм опадів за один день в жовтні. Це супроводжувалося незвично теплими та вільними від льоду морями.

Варто зазначити, що, окрім довгострокового відступу, ці льодовики щорічно відступають влітку і знову наступають взимку, часто на кілька сотень метрів. Але тепер вчені виявили щось тривожне: 62% льодовиків на Шпіцбергені переживають ці сезонні цикли. Хоча це явище добре задокументовано в Гренландії, раніше воно спостерігалося лише для кількох льодовиків на Шпіцбергені, в основному з допомогою ручної оцифровки.

Автори дослідження також порівняли сезонні зміни льодовиків з сезонними коливаннями температури повітря та океану. Результати вказують на те, що з підвищенням температури океану навесні, льодовик відступав майже одразу. По суті, це є гарною демонстрацією того, що вчені давно підозрювали: сезонні приливи та відливи викликані змінами температури океану.

За словами іншого співавтора дослідження, старшого наукового співробітника Бристольського університету Тянь Лі, результати вказують на те, що морські льодовики надзвичайно чутливі до екстремальних кліматичних явищ, а найбільші швидкості відступу спостерігалися в останні роки і збігаються з екстремальними хвилями спеки на Землі.

Такий же тип льодовиків можна знайти по всій Арктиці і, зокрема, навколо Гренландії, найбільшого льодяного масиву у північній півкулі. Те, що відбувається з льодовиками на Шпіцбергені, ймовірно, повториться і в інших місцях.