"Добрі росіяни борються за Україну". Що росіянин "Барсик" з Третьої штурмової говорить про війну.

Коловрат Кожемякин з позивним "Барсик" виїхав з Росії через переслідування за націоналістичні погляди та підтримку України. З 2014 року боєць воював на боці України в складі полку "Азов". А з початком повномасштабного вторгнення захищав Київ, літав у заблокований Маріуполь і зараз продовжує службу в складі 3 ОШБр. Більше – в інтерв'ю Кожемякіна для You-Tube-каналу РБК-Україна.

В Україні станом на початок повномасштабного вторгнення, за офіційними даними, проживало понад 200 тисяч росіян. Частина колишніх росіян не лише засудила збройну агресію своєї колишньої батьківщини, але й стала на захист України разом з українцями. З 2022 року були створені дві збройні групи: Легіон "Свобода Росії" та "РДК". Ще частина росіян приєдналася до офіційних підрозділів ЗСУ, багато з них воюють на нашій стороні ще з 2014 року.

Доброволець Коловрат Кожемякин з позивним "Барсик" родом з Сиктивкара. За зовнішнім виглядом чоловіка одразу помітні його уподобання та погляди на життя. На тілі та голові – язичницькі та націоналістичні татуювання. У 2014 році Коловрат виїхав з Росії через переслідування за націоналістичні погляди та проукраїнську позицію.

"Коли почалася війна, окупація Криму, Луганськ, Донецьк, я вже тоді почав думати, щоб перейти на ту сторону і намагатися боротися з російським режимом", – говорить Коловрат.

З першої спроби виїхати в Україну не вдалося. "Барсик" намагався проїхати через Білорусь, але в той час СБУ не дало йому дозволу на перетин кордону. Лише з другої спроби після певних перевірок йому нарешті вдалося приїхати. Чоловік говорить, що їхав з однією метою – приєднатися до війська. Коловрат розглядав два варіанти: "Азов" чи "Правий сектор". І врешті-решт за кілька тижнів перебування в Україні зміг стати "азовцем".

"Азов" був полком добровольців. Його націоналізм мене дуже приваблював. Тому я туди і пішов. Мені було цікаво знайти таких, як я – націоналістів. Таких бійців, з якими буде цікаво і за ідеологією, і за війною", – згадує Кожемякин.

Вперше "Барсик" виїхав на фронт ще в 2014 році, за чотири дні до Широкинської операції. І згодом вже воював у самому селі Широкине. "Я був у розвідці. У нас там було кілька бойових виходів. Це вже була більш позиційна війна. Ми стояли в обороні", – розповідає чоловік.

Довгий час "Азов" не допускали до бойових дій, більшість часу бійці проводили на полігоні, тому на деякий час Коловрат вийшов з армії і займався громадською діяльністю. Але з початком повномасштабного вторгнення одразу повернувся. В той час "азовці" були в Маріуполі, тому "Барсик" приєднався до формування ТРО "Азов", яке в 2022 році стало на захист Київщини.

"Ми ще за рік до цього почали готуватися і тренуватися. Ми чекали, коли армія РФ нападе", – говорить Коловрат.

Перші бої у складі ТРО "Азова" були в Бучі. Коловрат згадує, що тоді у них нічого не було, окрім автоматів, а на завдання приходилося їздити на звичайних автобусах.

Під час оборони Маріуполя були потрібні добровольці, які мали на вертольотах залетіти у заблоковане місто. Тих, хто погодився, попереджали, що це може бути дорога в один кінець. Серед сміливців був і Коловрат. "Я одразу погодився і не думав, що буде потім. Я ж був з "Азова". Там були мої друзі, і я хотів туди потрапити", – розповідає військовий.

Росіянин полетів рятувати українців. Хоча тоді "Барсик" був не єдиним вихідцем з РФ, хто їхав у Маріуполь на допомогу українським військовим. Ще один його "земляк", який вирушив на допомогу "азовцям", пізніше потрапив у полон. Що зараз з ним – ніхто не знає. "Барсику" ж пощастило не потрапити в полон, але він отримав поранення, і через тиждень після прибуття його евакуювали з Маріуполя.

"Мені пощастило. Якби я потрапив у полон, то сидів би в тюрмі пожиттєво, в кращому випадку", – переконаний він.

Поки "Барсик" проходив лікування та реабілітацію, в цей час ТРО "Азов" переформатувалося в 3 ОШБр. Після одужання він одразу повернувся на фронт у складі бригади. Тоді вже брав участь в операціях під Бахмутом як штурмовик.

"Це найпочесніше – бути штурмовиком! Штурмовик найбільше ризикує. В нього летить все. Його всі хочуть вбити – і артилеристи, і мінометники, і АГСники, танкісти, дронщики. А у тебе лише автомат, і ти намагаєшся зламати ворожу оборону. Тому штурмовик – це найпочесніша роль", – говорить Коловрат.

Незважаючи на те, що Кожемякин вже 10 років воює за Україну, у нього досі немає українського громадянства. Усі інстанції постійно відмовляють у його видачі. Приходилося звертатися до міграційної служби, МВС, СБУ і навіть в Офіс президента, але все безрезультатно. Доброволець вважає це несправедливим, адже для тих росіян, які обрали сторону України і ризикують собою, повинні бути можливості для легального проживання в нашій країні.

"Є моменти, які неможливо зробити без громадянства. Я не можу одружитися, не можу отримати дозвіл на зброю. Навіть піти перевести російський паспорт і нотаріально завірити теж не можу, адже виходить, що я тут нелегально, і мені потрібно перетнути кордон. А так, як мене подала Росія в Інтерпол за проукраїнську позицію, то за кордон я виїхати не можу", – розповідає Коловрат.

Людей з Росії та Білорусі, які обрали правильну сторону в цій війні і воюють за Україну, досить багато. Однак вони не можуть отримати легальних підстав для проживання.

"Хороші росіяни воюють тут, проти системи", – додає він.

Він вже й не вважає росіян за своїх, хоч вони й