Це як «дорослі»-діти-підлітки. Тут чисте домінування дорослих не через те, що вони мудріші, мають кращу освіту або досвід. Просто тому, що вони дорослі. Чомусь , за замовченням, вважається, що людина 25+ вже розумніша за 16-річну. Просто через вік. Хоча насправді навколо безліч прикладів, коли навпаки. Підлітки іноді знають більше, а в деяких речах розбираються краще. Це не торкаючись теми маргіналізації.

Так саме з Шевченком та легалізованою радянщиною українською культурою. Це спроба плекання меншовартості. Доповнення до «великой русской культурыІ» – ось наша велич – Пушкін. Та ось їхній селюк Шевченко. Але аборигени мають право на власного ідола. Якщо це вкладається в загальну лінію партії. Забери офіційно в «малого народу» такого ідола з «непонятною» мовою та стає ясно, що ніякої величі та домінування немає. Міф. Ілюзія.

Проте саме ця міфологія є основою та базисом існування нової російсько-радянської імперії. Тому жодних демонтажів. Навпаки. Більше нових «Тарасів Шевченків». Бо ось він, класичний селюк за думкою російського маргінала.

Інша справа – мурали. Тут вже інший сенс не вкласти. Тут все однозначно та занадто символічно. Свобода. Незалежність. Україна. Ніяких шароварів, сала та гопака. Сучасна сильна Україна, якій немає місця в росії. Це саме там «чума», яку треба винищувати безжальному російському міфоутворенню. Що вони успішно роблять.

Це важливо для розуміння. Це наче очевидна, але не проста відповідь на питання: чому бюст Шевченка в окупації або росії – це лише частина геноциду, а не навпаки. Якби парадоксально це не виглядало.