Ефективний прорив кордону і як наслідок – перекидання військ агресора з інших напрямків, дестабілізація російського суспільства через евакуацію тисяч цивільних жителів, загроза Курській АЕС як можливий аргумент на майбутніх мирних перемовинах. Такий далеко не повний перелік ймовірних результатів операції України на території Росії називають військові експерти. Чого досягли Сили оборони України, як нині виглядає ділянка кордону, що стала проблемою для Кремля, і яким є максимально повний перелік можливих цілей України в цій операції? Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) підсумовують на цей момент.
Події на території прикордоння РФ відбуваються в умовах інформаційної тиші збоку офіційних осіб та дотичних державних інституцій України.
Бої на території Курської області почалися 6 серпня. Станом на 12 серпня ні Президент України Володимир Зеленський, ні Генеральний штаб у своїх зведеннях їхній перебіг прямо не коментували.
Продовжуємо операцію!Олександр Сирський
«Продовжуємо операцію!» – зазначив 11 серпня Олександр Сирський.
12 серпня Володимир Зеленський заявив, що під контролем ЗСУ перебувають близько тисячі квадратних кілометрів російської території.
Видання Forbes повідомило, що українські військові риють окопи на території Курської області. Тобто, на його думку, «це означає, що стабілізація лінії фронту – і довгострокова українська окупація частини Курська – стоїть на столі».
Станом на 12 серпня, відповідно до інтерактивної мапи, створеної російською службою Радіо Свобода, територія, на яку розповсюдилися боєзіткнення (від села Анастасьєвка Курської області), сягає близько 30 км углиб Росії.
Зауважмо: від Анастасьєвки до міста Курчатов Курської області, де розташована Курська АЕС, – майже 35 км навпрямки.
Станом на 12 серпня в адміністрації Курської області РФ підрахували: ЗСУ контролюють 28 населених пунктів у регіоні; глибина та ширина проникнення углиб РФ сягають 12 та 40 км відповідно.
Події від п’ятниці 9 серпня і до понеділка 12 серпня, відповідно до повідомлень російської влади та мілітарних блогерів, розвивалися так.
9 серпня у соцмережах оприлюднили таке відео з нібито бійцями 61-ї ОМБР:
«Бажаю здоров’я з міста Суджа. Місто контролюється Збройними силами України. В місті спокій… Стратегічний об’єкт «Газпрому» в місті Суджа контролюється 99-м механізованим батальйоном 61-ї окремої степової бригади», – повідомив невідомий боєць у формі ЗСУ.
«Триває евакуація, Суджа наша. Ось весь коментар», – відповів на це Віталій Слащев, російський міський голова Суджі.
Станом на 10 серпня українські військові нібито контролювали західну частину міста, центр перебував у «сірій зоні», повідомили російські військові блогери.
Місто Суджа Курської області розташоване трохи більше, ніж за 7 км від кордону з Україною.
Стратегічний об’єкт «Газпрому» – це газовимірювальна станція «Суджа». Наразі вона є єдиною точкою постачання газу з Росії по території України до Європи газогоном «Уренгой – Помари – Ужгород».
11 серпня у «Газпромі» заявили, що транзит газу через «Суджу» «лишається практично на рівні попереднього дня (субота 10 серпня – ред.)».
Натомість проаналізовані російською службою Радіо Свобода супутникові знімки свідчать про руйнування у період з 9 по 11 серпня однієї з адміністративних будівель та майданчика з вимірювальним обладнанням цієї станції.
11 серпня у Міноборони Росії заявили про ніби відбиття проривів мобільних груп на бронетехніці у районах населених пунктів Толпине, Журавлі та Общій Колодєзь Коренівського району.
12 серпня російські військові блогери повідомили про атаку на прикордонне село Гордіївка.
10 серпня українська ДРГ зайшла на територію прикордонного Бєловського району Курської області, сказав Олексій Смирнов, т.в.о. губернатора Курщини.
«Нині важливо не допустити паніки. Тим не менш, якщо ви хочете добровільно залишити райони, ви можете це зробити», – звернувся до жителів району Смирнов.
11 серпня в Міноборони РФ повідомили про ніби припинення спроби прориву Бєловського району.
12 серпня ухвалили рішення про евакуацію жителів району.
12 серпня російська служба Радіо Свобода геолокувала відео проїзду ніби української військової техніки: це село Гір’ї Бєловського району. Воно розташоване у більш ніж 10 км від кордону РФ з Україною.
10 серпня у соцмережах розповсюдили відео, на якому військові із прапорами українського 252-го батальону та Грузії перебувають на ґанку «Порозівського сільського клубу».
«Батальон 252 знаходиться у населеному пункті Пороз, Бєлгородська область», – повідомив неназваний військовий.
«... жителі, які щойно виїхали, кажуть, що противника не бачили та стрілянини не чули. Але для того, щоб достеменно розуміти ситуацію, потрібно, щоб у ній розібралися представники наших силових структур. На даний момент у рамках оголошеного в регіоні режиму КТО (контртерористична операція – ред. ) в’їзд до села Пороз закрито», – зазначив В’ячеслав Гладков, російський губернатор Бєлгородщини.
Відстань від російсько-українського кордону до околиць цього села – близько 2 км.
12 серпня російська влада оголосила евакуацію жителів прикордонного Красноярузького району.
Російські військові блогери повідомили про атаку на прикордонний перехід «Колотилівка» у Красноярузькому районі.
Атакували перехід ніби трьома одиницями бронетехніки, написав пропагандист Олександр Коц.
Дії ЗСУ на території РФ, що стали асиметричною відповіддю на успіхи військ агресора на Східному фронті, можуть переслідувати декілька цілей.
«Операція України в Курській області дозволила українським військам принаймні тимчасово захопити ініціативу на полі бою на одній ділянці лінії фронту та кинути конкуренцію ініціативі Росії на театрі дій», – наголосили аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW). Адже, як стверджують у ISW, «українська операція в Курській області змусила Кремль і російське військове командування відреагувати і передислокувати сили і засоби на ділянку, де українські війська завдали ударів».
У свою чергу військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець відзначає, що найближчим часом Кремль може розгорнути на Курському напрямку нове угруповання військ, що складатиметься, зокрема, з підрозділів, які передислокували з: Харківського, Куп’янського, Придніпровського та Вовчанського напрямків.
«У мене немає достовірних відомостей про те, що противник почав переміщати якісь додаткові сили (резерви) у Курську область з ключових для себе напрямків – Краматорського, Торецького, Покровського чи Курахівського, де він веде наступ... Й це, очевидно, виглядає достатньо красномовно...» – наголошує Костянтин Машовець.
Мету ЗСУ слід розглядати у комплексі, переконаний аналітик видання «Медуза» Дмитро Кузнєц.
Тобто, стоїть завдання витіснити агресора з Харківщини, укріпити лінію державного кордону, передислокувати підрозділи ЗСУ зі звільненого напрямку, наприклад, на Донбас.
«Рейд, який лише потурбував російське командування, сенсу особливого не має. Має сенс тільки якась операція, яка вимагатиме від російського командування перекидання резервів, у тому числі з-під Харкова, з можливістю ЗСУ потім атакувати російські сили, що зменшилися, під Харковом, або навіть у Бєлгородській області – знову ж таки з метою витіснити російські війська назад за кордон з-під Харкова та Вовчанська», – наголосив Кузнєц.
Прорив кордону та неспроможність російських військ, і, зокрема, військ Кадирова, суттєво зупинити темпи просування угруповання ЗСУ свідчать про нездатність російського істеблішменту відповісти на дії Києва, розповів Радіо Свобода Павел Гавлічек, аналітик чеського Центру досліджень Асоціації з міжнародних питань.
За його словами, перші два висновки із ситуації у російському прикордонні, – це «дірявість» міжнародних кордонів РФ і відсутність доказів, що Кремль, попри войовничу риторику, може завдати ядерного удару.
«Урок номер три для мене насправді полягає в тому, що, незважаючи на імідж російського військового істеблішменту та їх намагання представити своє військо як найсильніше з можливих – правда насправді протилежна… І ми бачимо повну неспроможність російського істеблішменту та адміністрації, як політичної, так і військової, відповісти на таке вторгнення та мати на нього будь-яку значущу реакцію. Тому, як на мене, це великий успіх для України. І ми також можемо передбачити, що це триватиме», – наголосив Гавлічек.
Евакуація цивільного населення з прикордонних територій РФ створює тиск на різні державні системи, наприклад, комунальну, цивільного та соціального захисту, охорони здоров’я, адже вимагає задіювання додаткових матеріальних та людських ресурсів.
Наприклад, із восьми прикордонних районів Курської області вже евакуювали 121 тисячу осіб, і ще мають евакуювати 59 тисяч. Усі ці люди потребуватимуть житла та різних видів допомоги від держави.
Ще один фактор дестабілізації суспільства – це загроза Курській АЕС. Відомо, що 9 серпня під’їзди до станції перекрили силовики. Охорону АЕС посилили, а керівництво АЕС нібито рекомендувало співробітникам евакуювати дітей.
Одним з досягнень боїв, що тривають, можна вважати підняття морально-психологічного стану українського суспільства, сказав в ефірі Радіо Донбас Реалії Давид Гендельман, ізраїльський військовий експерт. За його словами, навіть такий наступ з обмеженими цілями – корисний на тлі того, що майже рік Україна відступала.
А ще, припускає Гендельман, здобутки на території РФ можуть стати приводом для переговорів.
«Навіть віртуальна пропозиція розміну російських територій на українські – це можна назвати такою шпилькою Путіну, який вимагав визнати ситуацію на місцевості. Тому якщо зараз раптом, теоретично, почати визнавати, що частина російської території перебуває під українським контролем, то всі ці плани, можливо, обміняти Курську АЕС на Запорізьку і так далі – це ще неясно», – міркує експерт.
Супутньою тактичною метою операції на території РФ є полонені російські та чеченські військовослужбовці, фото яких розповсюджують у соціальних мережах. Вони поповнять фонд для майбутніх обмінів.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту [email protected], у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім’я не буде розкрите.