Тема репарацій для людей, що пережили сексуальне насильство під час конфлікту (СНПК), і їхньої важливості для України активно адвокатується на публічних майданчиках з початком повномаштабного вторгнення. Але що таке репарації і чому вони бувають проміжними?
Для цього варто прогорнути календар на майже сто років назад, до рішення щодо заводу у Хожуві (Factory at Chorzów). Якщо коротко, у ньому Постійна палата міжнародного правосуддя ООН (Постійна палата міжнародного правосуддя ООН (Permanent Court of International Justice, PCIJ) – це судовий орган, що функціонував при Лізі Націй. Його "наступником" є Міжнародний суд ООН (International Court of Justice, ICJ) встановила, що принципом міжнародного права є те, що порушення зобов’язання тягне за собою обов’язок відшкодування у належній формі. Це означає необхідність повного відшкодування, а саме – виплату грошової суми, яка повинна поставити потерпілу сторону в економічне становище, в якому вона перебувала б, якби шкоди не завдали. З цього випливає, що репарації загалом – це комплекс заходів, які створюються в інтересах особи, що вціліла від злочину, з метою повернення її у становище, в якому вона перебувала до правопорушення.
Проте що робити, якщо шкода була немайновою, наприклад, фізична чи моральна? Потрібно застосовувати те саме правило – якомога більш повно відшкодувати шкоду, завдану цим злочином, використовувати вже існуючі комплексні репараційні механізми та розробляти нові.
Загалом існує пʼять форм репарацій – реституція, реабілітація, компенсація, сатисфакція, гарантії неповторення. Важливо зрозуміти, що із цих пʼяти заходів лише один – компенсація – означає виплату фінансового відшкодування. Тобто репарації – це поняття-парасолька, яке охоплює символічні, медичні, соціальні, освітні, фінансові заходи, для того, аби комплексно та якомога повніше відновити порушені права особи, що пережила злочин.
Уявімо, що людині, яка пережила сексуальне насильство під час конфлікту виплачується сума Х. За ці кошти людина, нехай, може придбати продукти першої необхідності, оплатити базові потреби.
Проте як щодо психологічного відновлення? Що із соціальною реінтеграцією? Що, врешті, із суспільною думкою, яка може бути наповнена стереотипними уявленнями і може негативно впливати на людину. Компенсація не зможе вирішити цих та багатьох інших проблем, що постають у звʼязку із забезпеченням саме повного відшкодування. А репарації наразі – це найбільш ефективний спосіб наблизитися до повного відновлення становища.
Зараз в Україні зареєстований законопроєкт №10132, метою якого є встановлення правового та соціального захисту прав осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, а також визначення правових основ надання їм невідкладних проміжних репарацій. Цей законопроєкт – значний крок до створення комплексного репараційного механізму.
Чому лише перший етап? Зверніть увагу на слова "невідкладні проміжні репарації". Це означає тимчасові термінові заходи, що впроваджуватимуться державою Україна вже зараз, не чекаючи завершення збройного конфлікту та виплати російською федерацією відшкодувань.
Чому цей законопроєкт важливий:
Поняття невідкладних проміжних репарацій за законопроєктом охоплює такі заходи, як право на відновлення своїх порушених прав:
Тобто окрім суми коштів Х (компенсації) людина, що вціліла від СНПК, отримує гарантії подальшої довгострокової підтримки (в тому числі і у вигляді соціальних послуг) від держави, а також право отримати надалі репарації від держави-агресорки Російської Федерації.
Людині, яка пережила сексуальне насильство під час конфлікту, також гарантується право на повагу до честі та гідності та гуманне ставлення, безоплатна правнича допомога, отримання (за необхідності) тимчасового притулку для безпечного проживання, соціальних послуг.
19 червня 2024 року, у Міжнародний день боротьби із сексуальним насильством в умовах конфлікту, Верховна Рада України прийняла згаданий законопроєкт №10132 за основу. Станом на липень 2024 року, він готується до другого читання, тобто законопроєкт був прийнятий за основу, а зараз враховуються подальші пропозиції та ідеї для його вдосконалення.
Важливо також і те, що паралельно ведеться робота із напрацювання переліку соціальних послуг, потребу в яких висловлюють люди, що вціліли від СНПК. Важливо зауважити, що 9 травня 2024 року відбулись консультації із громадськістю щодо цього законопроєкту і були напрацьовані пропозиції сервісів, соціальних послуг та інших запитів, які необхідні особам, що вціліли від СНПК чи можуть бути затребувані ними надалі.
Далі сподіваємося на активну лідерську позицію фахівців та фахівчинь Міністерства соціальної політики для напрацювання рішень щодо переліку таких соціальних сервісів для людей, що пережили СНПК, та легкої можливості реалізації закріплених законопроєктом прав. Важливо також згадати й про те, що Міністерство соціальної політики за проєктом закону має координувати та забезпечувати роботу органу – Комісії з розгляду питань, пов’язаних з визнанням осіб постраждалими – який зокрема надає статус особи, постраждалої від сексуального насильства, вчиненого під час збройної агресії Російської Федерації проти України.
Такий комплексний підхід не лише дозволить особі, що пережила сексуальне насильство під час конфлікту, отримати доступ до спектру гарантованих їй послуг, але й сприятиме реалізації принципу "Не нашкодь", оскільки законопроєкт створює ґрунт для створення реферального механізму, коли органи, до яких може звернутися особа, мають чітко напрацьовану систему перенаправлення одне до одного, а також конфіденційний та швидкий доступ до зібраної інформації про таку особу. Так, вцілілій особі не потрібно буде проводити дозвілля за збором документів та прогулянками від одного кабінету до іншого, а буде чіткий, доступний і комфортний процес отримання послуг.
Україна є першою державою, яка під час збройного конфлікту робить кроки для забезпечення можливості отримання репарацій людям, що пережили СНПК. Для прикладу, у Боснії лише у 2006 році було забезпечене право вцілілих від СНПК на компенсації. Однак для реального запуску механізму виплати невідкладних проміжних компенсацій та створення комплексу репарацій, має існувати законодавче підґрунтя, яке закріпить "довгостроковість" цієї ініціативи і зобовʼяже відповідальні органи влади до дій.
Ярина Бущак, юристка-аналітикиня Аналітичного центру ЮрФем