Минулого тижня розкрилася справжня причина затягування будівництва Національного меморіального військового кладовища
Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" із покликанням на допис журналістки Тетяни Даниленко.
Виявилося, що причина цього — не обурені мешканці чи імпотенція Міністерства у справах ветеранів (хоча й це має місце), а банальна корупція.
У травні 2023 року Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким проєкт будівництва кладовища мав бути реалізований у Биківні. Батькам загиблих героїв пояснювали, що це місце вже має потрібне цільове призначення, тому реалізація буде швидшою. Незважаючи на те, що родини не були в захваті від цього рішення (вони з весни 2022 року обговорювали іншу локацію в межах міста, і мер Києва Віталій Кличко погоджувався на це), вони зрештою погодилися, щоб прискорити процес.
Однак влітку 2023 року проєкт несподівано зупинився. На зустрічі з родинами полеглих захисників Київщини та Маріуполя міністр Юлія Лапутіна почала поводитися грубо, а очільник Інституту національної пам’яті разом з нею заявили, що Биківня більше не підходить, і потрібно шукати інше місце. Від Офісу Президента з родинами зустрічався Георгій Біркадзе, який представляв державу. Він, разом з Лапутіною та іншими посадовцями, переконував батьків загиблих, що єдиним можливим варіантом залишається Гатне. Враховуючи, що багато родин змушені тримати тіла своїх близьких у моргах або навіть вдома, вони були змушені погодитися і на це.
Тоді прем’єр-міністр Денис Шмигаль публічно пообіцяв, що поховання на меморіальному кладовищі розпочнеться у першому кварталі 2024 року.
Але зараз, коли вже наближається останній квартал 2024-го, будівництво навіть не почалося. Натомість держава проводить тендер із низкою дискримінаційних вимог, який виграє консорціум, створений під цей тендер. Як з’ясувалося, учасники цього консорціуму мають зв’язки з Георгієм Біркадзе та забудовником Юрієм Голиком, які є фігурантами одного з проваджень НАБУ. Виходить, що Біркадзе з самого початку переслідував власні бізнес-інтереси, а не інтереси держави.
Минулої п’ятниці забудовники, представники Міністерства у справах ветеранів, Інституту національної пам’яті та майбутнього меморіалу провели прес-конференцію, намагаючись пригасити медіаскандал. Проте переможці тендеру не змогли надати переконливих доказів свого будівельного досвіду, а також причин свого інтересу до цього проєкту. Вони також не змогли переконливо спростувати підозри, що вони є підставними особами.
Зараз залишається невідомо, чи буде скасовано цей скандальний тендер. На прес-конференції було сказано, що «якщо у фірм знайдуть російське походження, то так». Виявилося, що у проєкті є «всього один» гравець, пов’язаний з Росією — постачальник граніту для плит та хрестів. Варто згадати, що саме це питання було предметом дискусій: що обрати — традиційний для Європи пісковик чи граніт? Вибрали граніт, оскільки гроші самі себе не зароблять, особливо якщо ти під санкціями за зв’язки з Росією.
А тим часом минає третій рік без кладовища. Перші герої війни, які віддали своє життя, щоб зупинити ворога, досі залишаються в моргах і квартирах своїх рідних.
Відповідальні посадові особи вдають дурника і продовжують топити родини загиблих у безкінечних обговореннях на круглих столах та конференціях, де все вже наперед визначено. Тим часом бізнесмени продовжують боротися за кожен державний мільярд і кожен шмат власності та землі. І це в той час, коли без героїзму військових і перші, і другі давно б шукали собі місце в гаремі Кадирова — і то в кращому випадку.
Нагадаймо, що постачальником граніту для будівництва військового кладовища стала компанія підсанкційного бізнесмена.