Україна заходить у третій рік повномасштабної війни – виснажена, втомлена, з великими втратами, проте нескорена. Ми вистояли, будучи змушеними зайняти стратегічну оборону .

Зміцнили спроможність власного виробництва озброєння та військової техніки, посилили довгострокові гарантії безпеки, уклавши низку угод з партнерами. Відновили економічне зростання, забезпечили макрофінансову стійкість.

Маємо політичну згоду від Євросоюзу на початок переговорів про вступ до ЄС, здолавши цей шлях від подачі заявки у надзвичайно стислі строки.

Попри апокаліптичні прогнози, бюджетна ситуація на початку 2024 року перебуває під контролем, маємо чітке бачення щодо фінансування на перше півріччя.

Реклама:

Утім виклики 2024 року є набагато більшими. Мова не лише про затримки з міжнародною допомогою. Друга половина минулого року закріпила перехід до позиційної війни на виснаження.

Це нова об’єктивна реальність, до прийняття якої не всі виявились готовими – як внутрішньо, так і зовнішньо. Причини різні: втома від війни, зростання суспільної напруги, недостатні санкції, які обходить агресор, вибори у країнах-партнерах, на тлі всього цього підривна діяльність самої росії тощо.

Виправдань можна знайти багато, але реальність від цього не зміниться. Це реальність, в якій Європа не готова побачити путіна на кордоні з Пшемишлем у Польщі, Михаловцем у Словаччині чи Ньіредьхазі в Угорщині, якщо не значно далі (забули вже про російський ультиматум грудня 2021 року).

І це реальність, в якій ми, як і раніше, потребуємо масштабного посилення військової і фінансової допомоги, більшої єдності євроатлантичної спільноти, більш жорстких санкцій проти росії. І так, це нова реальність, в якій є необхідність змін підходів до мобілізації і прискорення у розгортанні нашого ВПК, де рік буквально йде за три.

Про плани під час війни

Попри наявність різних сценаріїв, ніхто не знає – як і коли закінчиться війна з росією. На це впливають десятки, якщо не сотні, різноспрямованих факторів як в Україні, так і світі, які напряму навіть непов’язані з нами.

Через це війна породжує невизначеність і ускладнює планування, частота коригування якого зростає. Утім, як ми вже неодноразово бачили, війна змушує нас адаптуватись, коригувати і змінювати плани. Це нормально.

За останні кілька тижнів з’явилось декілька програмних документів, які систематизують порядок денний на 2024 рік: план пріоритетних дій уряду, матриця реформ. У найближчий місяць очікуємо оновлений Меморандум з МВФ та план реформ в рамках Ukraine Facility. Триває робота над підготовкою рамки про вступ України до ЄС, переговори за якою буде розпочато цього року.

Економічні підсумки 2023 року та завдання на 2024 рік

Мені інколи доводиться чути – навіщо ті плани, вони все одно не виконуються. По-перше, це не так. Є багато інструментів контролю, які мотивують виконання. А якщо підключається зовнішнє фінансування ("гроші в обмін на реформи"), то виконання майже повне, зокрема, якщо подивитись на Меморандум з МВФ та зобов’язання за іншими міжнародними програмами. По-друге, говорячи по-простому, навіть простий план краще ніж його відсутність, особливо у велику війну.

Тому вирішив оновити і систематизувати головні пріоритети на 2024 рік, виклавши їх у концентрованому і зрозумілому форматі. Цей порядок денний перекликається з урядовим баченням в частині головних напрямів, але не є тотожним за конкретними кроками, їх вагою та рішенням проблем.

Вважаю, що публічна інтелектуальна дискусія щодо пріоритетів дій між гілками влади йде тільки на користь кінцевому результату. І цей результат – точно не про процент виконання плану, а досягнення екзистенційних цілей України на цьому історичному етапі: вистояти і зміцнитись, насамперед, військово у 2024 році, закласти фундамент для повоєнного економічного відновлення, зробити все від нас залежне і більше на шляху вступу до ЄС і НАТО.

Топ – 5 пріоритетів на 2024 рік

1. Посилення обороноспроможності

Безумовний пріоритет 2024 року – суттєве нарощування виробництва озброєнь і військової техніки, які вже запущені у попередні роки, підготовка до старту виготовлення нових технологічно доступних видів озброєння і техніки, інноваційний розвиток вітчизняного ОПК, розширення практичного співробітництва зі світовими лідерами у цій сфері, локалізація виробництва (у рамках домовленостей про створення Альянсу оборонних технологій), запровадження спеціального режиму економічної діяльності для підприємств ОПК, масштабна дерегуляція та спрощення усіх процедур у сфері виробництва озброєння і військової техніки – від етапу проєктування і створення концептів до прийняття ОВТ на озброєння сил безпеки і оборони України.

Будівництво фортифікаційних споруд і оборонних ліній – позиційна війна з намаганнями ворога намацати наші слабкі місця на багатьох ділянках майже 1,2 тис. км. фронту вимагає розбудови глибокоешелонованої лінії оборони, яка дасть більше ступенів свободи нашим військовим у виборі найбільш ефективних місць закріплення і завдання максимальної шкоди ворогу.

Роботи, які розпочато торік, має бути подовжено у 2024 році – це інвестиція в безпеку, яку мають відчувати прифронтові регіони, і водночас – робочі місця (ті, які у мирні часи давало цивільне будівництво).

Маємо також планувати все з прицілом на майбутнє – це з часом стане останнім східним редутом НАТО, на якому спільно з союзниками ми працюватимемо після набуття членства в Альянсі.

Зміна підходів до мобілізації – маємо перейти від емоційної дискусії з цього питання до фахової, збалансувати запити і потреби ЗСУ з необхідністю забезпечення роботи економіки, на плечах якої – усі військові видатки.

Розбалансування цієї моделі або критично знизить фізичну обороноздатність, або позбавить її фінансування. Окрім вирішення завдань 2024 року, на нинішньому досвіді маємо напрацювати концепти і стандарти формування Сил безпеки для післявоєнної України.

Отримання анонсованої військової допомоги від партнерів. Маємо щільніше працювати з ними у частині масштабів та пріоритетності наших потреб, постійно доносити простий меседж – при 50-60%-вих недопоставках техніки не слід очікувати від нас на полі бою 100% реалізації військових планів.

Поглиблення гарантій безпеки, співробітництва з НАТО – маємо до кінця 2024 року сформувати договірну безпекову рамку, у якій задіяно вже 6 держав (Великобританія, Німеччина, Франція, Данія, Канада, Італія), конкретизувати укладені договори у конкретні щорічні плани насамперед військового співробітництва, підкріпленого необхідним фінансуванням, а паралельно забезпечити максимально можливий перехід на стандарти НАТО (у наших руках – зробити все, щоб у скептиків серед нинішніх членів НАТО не лишалось формальних козирів "проти": 28% імплементованих стандартів зараз – маємо "перевернути" у 82% на кінець року).

Спеціально підкреслю у цьому блоці (хоча детальніше зупинюсь на цьому нижче) – посилення обороноздатності неможливе, якщо у 2024 році ми не зламаємо те, з чим чи то "мирилися", чи то не помічали раніше.

Йдеться про відсутність довгострокового стратегічного планування і життя виключно "завтрашнім днем", корупція на цивільних і військових оборонних закупівлях, "несправедлива" (і на фоні подій, що мали і мають місце – доречний докір) на думку суспільства "мобілізація", невизначеність з бронюванням, так і не створена досі система військової підготовки різних рівнів для усіх українців (як військовозобов’язаних, так і решти), надмірна бюрократизація багатьох процесів у військовій та оборонно-промисловій сфері (зміни у сфері БПЛА і засобів РЕБ – це виключення з правил, яке давно мало стати правилом для усіх…)

2. Пом’якшення наслідків війни і відбудова (де це найбільш потрібно і можливо)

Впровадження комплексного підходу до гуманітарного розмінування – потрібно почати сприймати його не як короткострокове явище і завдання, а як нову сферу національної економіки (такі реалії).

Підготовка фахівців, стимулювання виробництва та обслуговування спеціальної техніки, визначення обґрунтованого переліку пріоритетів у виконанні робіт з розмінування, прискорення повернення до повноцінного використання засмічених земель, природних ресурсів (лісів, водного фонду), об’єктів інфраструктури, запуск та підтримка розширення ринку відповідних послуг – завдання 2024 року, але практичні темпи їх реалізації здатні забезпечити додаткові можливості для економіки на наступні роки, а згодом ця сфера може стати (враховуючи загальносвітовий дефіцит і людей, і техніки) – серйозною експортною позицією.

Реалізація Fast recovery – з чіткими, зрозумілими суспільству пріоритетами, прозорістю залучення, обліку і витрачання коштів, реалізацією при виборі проєктів принципу балансу між економічною ефективністю та соціальною значущістю.

Водночас проєкти Fast recovery мають реалізовуватись "з поглядом на майбутнє" (як успішні "фаст-кейси" у перспективі розростатимуться у "велику відбудову" на базі напрацьованих нових рішень і технологій).

Проєкти Fast recovery мають стати полігоном для розвитку будівельної промисловості та поштовхом до створення нової промисловості будівельних матеріалів на базі сучасних технологій.

Закладення фундаменту для переходу у 2025 році від фази Fast recovery до системної відбудови, критерії якої (національні пріоритети, галузі-точки зростання, "інвестиційний портфель") ми напрацьовували ще два роки тому при розробленні Плану відновлення України.

На цьому етапі має бути більше важливих пілотних проєктів із залученням держави, вітчизняного та іноземного капіталу, МФО, що вже зрушили з нульової точки (від обговорення до оцінки впровадження як у тій же зеленій металургії).

Такі проєкти визначатимуть контури оновленої повоєнної економіки. У ході реалізації проєктів відбудови важливо дотримуватись стратегічного принципу "build back better".

3. Збереження макрофінансової стабільності

Отримання запланованої зовнішньої фінансової допомоги у 2024 році (37 млрд дол.), завчасне планування взаємин з партнерами на 2025 рік.

Виконання таргету МВФ по нижній межі податкових надходжень до бюджету. На жаль, знов повторюється минулорічна ситуація з блокуванням кордонів, що зменшує податкові платежі від митниці. Єдиним реальним внутрішнім джерелом компенсації цього "мінусу" вбачаю детінізацію.

Утримання від бюджетної емісії НБУ. Це – "кредити в останній інстанції", коли всі інші джерела вичерпані. Сподіваюсь, до цього не дійде.

Посилення прогнозування та управління бюджетною ліквідністю з метою зменшення витрат на залучення внутрішнього комерційного боргу і мінімізації "бюджетних" розривів / накопичення бюджетної заборгованості. Це особливо важливо в умовах порушення ритмічності надходження зовнішнього фінансування.

Зміцнення фінансового контролю і аудиту для державних підприємств, насамперед в частині квазі-фіскальних ризиків і перекладання їх на бюджет.

Повернення до повноцінного середньострокового бюджетного планування. Подання бюджетної декларації на 2025-2027 рр., яка має бути ув’язана з Національною стратегією доходів. Маю велику надію, що це остаточно відіб’є бажання хайпувати на темі податкової реформи.

Збільшення глибини і ліквідності внутрішнього боргового ринку. Роловер за ОВДП на аукціонах має покривати пікові виплати (травень-червень, 4-й квартал 2024), а в цілому по року – погашення основної суми боргу і виплати відсотків за нею.

Додатковим ризиком є початок погашення ОВДП у статутному капіталі державних банків, які, за експертними розрахунками, сягнуть 40+ млрд грн, і є потреба у рефінансуванні цих виплат. У разі необхідності – провести репрофайлінг ОВДП у портфелі НБУ з метою зменшення піків виплат у середньостроковій перспективі.

Продовження реструктуризації комерційного зовнішнього боргу (єврооблігації, ВВП-варанти) із серпня 2024 року і до закінчення терміну дії програми EFF.

Проведення зваженої монетарної політики в умовах суттєвого профіциту ліквідності, значних потреб у бюджетному фінансуванні та необхідності підтримки економічного відновлення.

Це дійсно складний пазл для НБУ, який має тримати у фокусі і короткострокові цілі (керований гнучкий курс і посилення дієвості монетарної трансмісії), і довгострокові (такі як поступове повернення до інфляційного таргетування і гнучкого курсу). І найкраще, що тут можна зробити – це дотримуватись принципів політичної, фінансової, операційної незалежності НБУ, у професійності якого не має підстав для сумнівів.

Початок виконання програм докапітаілізації і реструктуризації банків, які цього потребують, відповідно до діагностики 20 найбільших банків, посилення ринкового нагляду за банками (відповідно до планів НБУ).

Продовження поступової валютної лібералізації відповідно до стратегії НБУ одночасно із посиленням контролю за поверненням валютної виручки для мінімізації валютних ризиків.

4. Підтримка економічного зростання

Підтримка вітчизняних виробників та експортерів. Основні напрями: здешевлення кредитування, страхування воєнних ризиків, розвиток логістики, пом’якшення проблеми структурного безробіття, вдосконалення підходів до бронювання.

Це реально те, що може зробити держава з урахуванням вкрай обмежених ресурсів. Українська економіка за глобальними мірками є малою і відкритою, але при цьому відстає за рівнем продуктивності від більшості країн в регіоні.

Тому пріоритет №1 у такій підтримці – це орієнтація на зовнішній попит, диверсифікацію та розширення експорту, де ЄС залишається головним напрямком, на який припадає майже 2/3 експорту.

Пріоритет №2 – залучення вітчизняних та іноземних інвестицій, що передбачає трансфер знань/технологій, розвиток/кластеризацію нових більш продуктивних видів економічної діяльності. Має бути більше домовленостей про прямі іноземні інвестиції з нуля (як у випадку з Kingspan або Rheinmetall).

Звісно, розуміємо, що допоки триває війна – це вірогідніші ре-інвестиції вже існуючого бізнесу, чим також треба опікуватись. Тому стратегія тут одна – залучаємо скільки можемо сьогодні, і водночас домовляємось вже зараз про масштабування після війни.

Така підтримка передбачає максимальне ефективне використання передбачених у бюджеті інструментів (5-7-9, гранти на створення/розвиток бізнесу, фінансування фортифікаційних споруд – державна інвестиція у вітчизняний бізнес, підтримка індустріальних парків, супроводження великих інвестицій – не проїсти виділені на них мільярди, а отримати вимірюваний внесок у ВВП).

40 млрд, виділених у такий складний час на підтримку економіки, плюс те що, буде виділено за президентською ініціативою "Зроблено в Україні", повинно перетворитись на вагомий стимул економічного зростання.

Масштабування інструментів страхування військових ризиків. На сьогодні маємо цілу лінійку проєктів страхування військових і політичних ризиків, доступних насамперед для іноземних компаній (MIGA, DFC, через іноземні ТПП, міжнародних страховиків, національні агенції міжнародного розвитку), а також для українських компаній через ЕКА.

Завдання на 2024 рік – масштабувати ці проєкти. Звісно, через вартість страхування це не буде масова історія, але збільшити у декілька разів обсяги таких операцій цілком можливо.

Розширення логістичного потенціалу. Розв’язання проблем з сусідами на суходільному кордоні; збільшення кількості та розширення пропускної спроможності пунктів пропуску, спільний прикордонний і митний контроль, і водночас, розуміючи хиткість та вразливість ситуації з сусідами, зміцнення чорноморських та дунайських можливостей.

Стимулювання кредитної активності. Залишаюсь при своїй думці, що головним драйвером підтримки кредитування під час війни є державні програми (5-7-9, єОселя, портфельні гарантії), в рамках яких держава компенсує частину процентної ставки і бере на себе частину ризику.

Утім очевидно, що флагманська програма 5-7-9 має бути модифікована. Мова йде про зміщення фокусу на підтримку МСБ і інвестиційних цілей, а не перекредитування (рефінансування поточної заборгованості).

Важливо при цьому мінімізувати ризики для окремих "закредитованих" за програмою галузей (насамперед АПК, де кредити по 5-7-9 складають 60% всього гривневого кредитного портфелю), знизити до прийнятного мінімуму поточну заборгованість за програмою, збалансувати навантаження на державний бюджет у перспективі декількох років, серед можливих опцій для чого можна розглянути випуск цільових ОВДП.

Нова політика активного включення до ринку праці ВПО. З урахуванням масштабу руйнувань на Сході та територій, які навіть у разі їх звільнення ще не скоро повернуться до нормального життя, усвідомлення того, що 3,7 млн.

ВПО (з яких щонайменше мільйон – працездатні) ще мінімум декілька років будуть жити на нових місцях – держава повинна запропонувати їм значно більше можливостей для реалізації, ніж це було останні 10 років, коли вважалось, що це питання ось-ось піде з порядку денного.

Мова про перенавчання і перекваліфікацію, гранти на відкриття власної справи, пільги для роботодавців та інші стимули для включення їх в економічне активне населення.

5. Поглиблення європейської інтеграції

План адаптації законодавства до норм ЄС – має передбачати прийняття до кінця 2024 року не менш ніж третини актів, визначених за результатами минулорічного селф-скринінгу (усього має буде адаптовано біля 2,8 тис актів). Також має бути доведено до рівня не менше 95% ступінь реалізації Угоди про асоціацію, щоб у 2025 році остаточно завершити цей етап європейської інтеграції.

Оперативний запуск в режимі "інтенсивного діалогу" перемовин про вступ до ЄС – після отримання переговорної рамки (проведення першої установчої міжурядової конференції Україна — ЄС).

Маємо ставити амбіційне завдання закрити у 2024 році щонайменше чверть переговорних глав, де або вже досягнуто серйозний прогрес, та тих, де не очікується серйозних дискусій з партнерами.

Реалізація плану Ukraine Facility, як інструменту залучення інвестицій (2-й блок пакету, про блок 1 "макрофінансова допомога" – вище). Досягнутий при затвердженні Ukraine Facility компроміс щодо перегляду програми наприкінці 2025-початку 2026 року – це додаткове вікно можливостей.

Чим краще і ефективніше ми використаємо протягом 2024-2025 років надані нам за цією програмою можливості – тим більш сильною у нас буде позиція, щоб наприкінці 2025 року претендувати на ще більш амбіційну нову програму (умовно Ukraine Facility 2.0).

Маємо у 2024 році не тільки продовжити отримані безвізи (економічний, транспортний), але й доєднати до них нові (роумінговий, промисловий, цифрової торгівлі) – і бажано вже на безстроковій постійній основі.

Розбудова логістики (прикордонні переходи, автомобільні та залізничні транспортні коридори) – якщо у 2024 році це насамперед інструмент підтримки економічного зростання та експорту (див. у блоці 4 вище), то на перспективу це важливий елемент інтеграції в європейську інфраструктуру.

Реалізація топ-5 пріоритетів має супроводжуватись підтримуючими процесами, які повинні стати наскрізними для усіх сфер суспільного життя:

Детінізація, що є насправді найбільшим внутрішнім джерелом для посилення обороноздатності та підтримки економічного відновлення.

Це, насамперед, подолання корупції на митниці (+100-120 млрд грн на рік до бюджету), наведення ладу на тютюновому ринку (+20 млрд грн), ринках решти підакцизної продукції (ще +10 млрд грн), подальша легалізація "тіньового підприємництва" (фіналізація впровадження РРО, унеможливлення мімікрії великого бізнесу під малий), поступове скорочення шкідливих пільг (це не тільки вимога МВФ – це наше завдання у контексті євроінтеграції), підвищення адресності та вимог до результативності використання програм державної підтримки.

Такий самий підхід при підготовці наступних бюджетів – скорочувати непродуктивні видатки, фінансувати не "утримання", а "ефективність".

Перезапуск і розбудова інститутів, що забезпечують верховенство права, швидкий доступ та справедливе судочинство, захист прав власності, боротьбу з корупцією. Мова йде насамперед про перезапуск БЕБ та реформу правоохоронних органів у частині їх функцій, що дозволяють необґрунтовано втручатись в економічну діяльність суб’єктів господарювання, подальше зміцнення антикорупційної рамки, збільшення інституційної спроможності фіскальних органів, насамперед, митниці, створення вищого адміністративного суду та завершення судової реформи.

Формування та зміцнення business-friendly середовища, що стимулює економічне зростання та залучення інвестицій, завершення дерегуляції, реформи системи державного нагляду і контролю.

Ефект для бюджету від дерегуляції, скасування різноманітних непотрібних та застарілих процедур і відповідно збільшення економічної активності оцінюється в 10-20 млрд грн, плюс ще 10-15 млрд грн економії від реформи контрольно-дозвільної системи.

Цифровізація усіх сфер суспільного життя (за скромними підрахунками дасть 30+ млрд грн).

Реформування та сталий розвиток ключових сфер, які є зоною відповідальності держави – соціальної, освіти, охорони здоров’я, культури, спорту. Люди повинні розуміти – як би складно не було, які б обмеження на накладала триваюча війна – цим сферам приділятиметься уся необхідна увага, усі зобов’язання, прийняті на себе державою, будуть виконуватись.

Посилення громадського контролю за діяльністю держави, розбудова інститутів громадянського суспільства.